ТАРАС ШЕВЧЕНКО. "СОН"("У ВСЯКОГО СВОЯ ДОЛЯ"), "КАВКАЗ".
"СОН" ("У ВСЯКОГО СВОЯ ДОЛЯ")
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: ліро-епос.
Жанр «Сон»: сатирична поема (зразок політичної сатири). Авторський підзаголовок твору — комедія — указує не стільки на його жанр, скільки на спосіб відображення дійсності в ньому.
Тема «Сон»: зображення загарбницької політики російського самодержавства і прогнилої дворянської моралі.
Ідея «Сон»: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, пристрасне заперечення національного і соціального гноблення народів.
Композиція «Сон»: композиція твору спрямована на показ широкої панорами царської Росії: - вступ (має характер філософських роздумів);
- три частини — картини закріпаченої України, сибірської каторги, столиці Російської держави — Петербурга;
- завершення.
Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте автор твору виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися.
Експозиція: пролог, у якому поет розмірковч є над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають у країні.
Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба. Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду.
Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу.
Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».
Розповідь про побачене й почуте перемежовується з ліричними відступами та замальовками природи. У ліричних відступах поет висловлює свої почуття і роздуми, піддає висміюванню самодержця та його оточення. Прийом сну дає можливість авторові зобразити різні місцевості безкрайньої імперії, показати тогочасну дійсність у багатьох її проявах, «зазирнути» в історичне минуле. Поема складається з кількох картин, що змальовують життя в селах України, життя каторжників у Сибіру й Петербурзі.
Поема «СОН» — перший сатиричний твір Шевченка і перший у новій українській літературі твір політичної сатири, спрямований проти соціального й національного гноблення українців, а також проти рабської покірливості народу.
За жанром — сатирична поема (зразок політичної сатири). Авторський підзаголовок твору — комедія — указує не стільки на його жанр, скільки на спосіб відображення дійсності в ньому. Сюжетно-композиційна основа поеми — фантастичний політ оповідача над просторами Росії у пошуках «раю» в імперії Миколи І. Поет малює викривальні картини покріпаченої України («опухла дитина, голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне»), сибірської каторги (перший в українській літературі образ покараного революціонера — «царя волі»), Петербурга. «Раю» для людей він не знаходить — існує той «рай» тільки для царя і його вельмож. Ідейний зміст — гнівне таврування кріпосницького суспільства.
Проблематика твору — показ страшного життя українського народу; співчуття оборонцям волі, що страждають на каторгах; осуд українців, які заради чинів забувають свій край, свою мову, втрачають національну та людську гідність; засудження самодержавної політики російського царату.
Композиція твору спрямована на показ широкої панорами царської Росії. Після вступу, який має характер філософських роздумів («У всякого своя доля»), подано три картини: Україна, Сибір, Петербург. Поет використовує для викладу змісту прийом сну, що допомагає йому миттєво переміщатися в просторі, а також показувати пригоди ліричного героя в «городі на болотах». Прийом сну надає поемі та зображуваним у ній подіям умовності, фантастичності, проте саме такий прийом дозволяє відобразити моральне звиродніння суспільства.
Назва поеми має певне ідейне навантаження, адже сон стає сатиричним прийомом, який дає поетові волю в сатиричному, гіперболізованому та символічному змалюванні суспільних вад.
Відповідно до зазначеного автором жанру (комедія) у творі широко використовується повний спектр засобів комічного: іронія щодо тих, хто «отечество так любить», сатира переходять у гротеск у змалюванні пригод ліричного героя в Петербурзі, в описах вельмож, царя, цариці. А чого варта картина «генерального мордобитія»! Ця частина поеми є гротескною карикатурою на вище чиновництво й царизм. Недарма ж саме ця поема стала справжньою причиною арешту Т. Шевченка й заслання на солдатчину в казахські степи.
Твір має глибокі символи: сова — це символ мудрості й водночас туги, а цар волі — прозорий символ безкорисливої боротьби за справедливість, близький до образу Христа; ведмідь — символ грубої сили, невігластва; чапля — бундючності; кошеня — крайньої безпорадності, жалюгідності. Символ раю — місця, де людина почуває себе вільною, гідною, щасливою, — є наскрізним у поемі.
Поетика твору підпорядкована завданню втиснути в невеличкий обсяг цілу панораму — величезну картину життя в Російській імперії, цілий калейдоскоп образів і роздумів.
У центрі сатиричного зображення — «братія», дрібні чиновники та писарі, що «киснуть у чорнилі». Це ті дрібні п’явки, що живляться народною кров’ю. Поет бридливо згадує про них, як вони вранці йдуть «у сенат писати, та підписувать, та драти і з батька, і брата». Над тими дрібними п’явками стоїть друга верства великих п’явок — «високоблагородних». «В серебрі та златі, мов кабани годовані, пикаті, пузаті», вони довкола царя «аж потіють, та товпляться», щоб то ближче стати «коло самих». «Отечество» у кожного раз у раз на язиці, тільки ж під «отечеством» вони розуміють «нові петлиці» та «муштри ще новіші».
Глибоких соціально-політичних узагальнень досягає поет у зображенні царського палацу. Ці сцени — «висока карикатура» не тільки на Миколу І, а й на саме самодержавство як брутальне й не обтяжене розумними законами самовладдя. Так, сцена «генерального мордобитія», за Іваном Франком, — сатиричний символ царизму. Оточений блюдолизами, облитими золотом, цар походжає і «цвенькає» «об отечестві». Блюдолизи товпляться довкола нього, щоб дістати найбільшу ласку для себе — царську «дулю». І ось «цар підходить до найстаршого... та в пику його як затопить! Облизався неборака та меншого в пузо — аж загуло! А той собі ще меншого... а менший малого, а той дрібних...».
Найбільшу огиду і презирство викликають у Шевченка «землячки», які бояться «заплямувати» себе близькістю до рідного народу, «пнуться» в пани, втрачаючи сором і совість. Поет викриває отих «п’явок», що підривають сили народу, плямують честь і гідність своєї нації:
Україно! Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі.
На противагу цим негативним образам, Кобзар створив світлий образ борця («не просить, не плаче, не стогне»). Таким є трагічний образ наказного гетьмана Павла Полуботка, жертви Петра І, що лунає сміливим протестом проти сваволі царизму. Його монолог-звертання до царя є голосом народного гніву, що повстав проти зла й несправедливості:
О царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Тарас Шевченко для втілення свого творчого задуму — викриття ненависного народові ладу — не випадково обрав форму сну. Російську імперію — тюрму для закріпачених народів — він сприймає як жахливий сон, від якого мусять прокинутись люди. Форма сну дала поету можливість надзвичайно правдиво зобразити широкі простори імперії зла, переноситись у різні місця (у сні все можливе), швидко змінювати події, не описуючи зайвих деталей подорожі-сну, подавати фантастичні й алегоричні картини (біла птаха — душа замучених козаків).
Отже, поема Тараса Шевченка «Сон» — нищівна сатира на Російську імперію як утілення зла й несправедливості, «велике оскарження «темного царства» за всі теперішні й минулі кривди України». Так оцінив комедію Іван Франко.
ІДЕЙНО-ХУДОЖНІЙ АНАЛІЗ ТВОРУ
ТАРАС ШЕВЧЕНКО. "КАВКАЗ".
Рік: 1845
Літературний рід: ліро-епос
Жанр: сатирична поема з елементами лірики
Тема: викриття загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й дворянської моралі.
Ідея: співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу; заклик до об'єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога - російського царату.
Сюжет:
Експозиція: романтичне зображення величних Кавказьких гір; розповідь давньогрецького міфу про Прометея.
Зав’язка: роздуми автора над стражданнями, приниженням народу від жорстоких гнобителів та засудження бездіяльності людей у зв’язку з цим.
Кульмінація: монолог-звернення колонізатора до горця.
Розв’язка: інтимний реквієм по загиблому другові Якову де Бальмену, вбивця якого царизм, а зовсім не горці.
Віршовий розмір: значна частина сатири написана чотиристопним ямбом.
І. Франко назвав «Кавказ» огненною поемою.
Поема присвячена Я. П. де Бальмену (1813-1845) - офіцеру, художникові-аматору. Т. Шевченко зблизився з ним влітку 1843 р. на Полтавщині, де Я. П. де Бальмен перебував тоді у відпустці. У 1845 р. Я. П. Бальмен, який служив у діючій армії на Кавказі, загинув у бою.
Тематичним продовженням поеми «Сон» є поема «Кавказ». Це ще одна геніальна політична сатира Шевченка. Твір не має жанрових ознак поеми, бо в ньому немає сюжету і персонажів. Але він є згустком ідей, спрямованих на викриття царизму, його колонізаторської сутності.
Поему «Кавказ» Тарас Шевченко побудував на широкій загальнолюдській основі. Твір характеризується повним неприйняттям і цілковитим запереченням самодержавно-кріпосницького суспільства, усіх його антинародних засад. Характерно, що не народи Кавказу звинувачує поет у смерті свого друга, а російське самодержавство.
Пророче звучать слова великого Кобзаря, адресовані всім народам, які борються за незалежність: «Борітеся — поборете!» Адже у всіх поневолених народів царської Росії доля схожа, вони позбавлені права вільно розвиватися, говорити рідною мовою.
Гнівна сатира на війну — царське полювання — переростає в глибокий сарказм, із яким поет проголошує «славу» «хортам і гончим, і псарям, і нашим батюшкам-царям». Таким чином, ми бачимо, що Шевченко поставив самодержця в один ряд із «хортами, гончими, псарями».
Засудженням загарбницьких війн звучать слова: «Лягло костьми людей муштрованих чимало». Серед цих «муштрованих людей» загинув і друг Шевченка, Яків де Бальмен, якому «не за Україну, а за її ката довелось пролить кров добру, «чорну. Довелось запить з московської чаші московську отруту!»
Отже, поема «Кавказ» викриває моральний занепад правлячих кіл царської Росії, які відступилися від людських і Божих заповідей, запроваджуючи політику тиранії, ненависті до людей, лицемірства та жадоби до наживи.
ЗАСВОЮЄМО ВИВЧЕНИЙ МАТЕРІАЛ!
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
1. Прочитати поеми "Сон" ("У всякого своя доля") та "Кавказ".
2. У літературознавчі словнички виписати теорію літератури: гротеск, контраст, умовність. Вивчити їх.
3. Охарактеризуйте головних персонажів поеми Т. Шевченка "Сон" ("У всякого своя доля").
4. Дайте відповіді на запитання.
1. Т. Шевченко присвятив поему "Кавказ"...
2. Епіграф до твору автор узяв із...
3. Жанр твору "Кавказ" - ...
4. Тема "Кавказу" - ...
5. І. Франко назвав цей твір ...
6. Шевченко у творі використав давньогрецький міф ...
7. Основною думкою поеми є слова ...
8. Кульмінацією твору є...
9. Поему можна поділити на ...
10. Прометей символізує...
11. Орел символізує...
12. Тюрма, Сибір символізують...
ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО
ТАРАС ШЕВЧЕНКО. "ГАЙДАМАКИ".
1. Гра «Назви подію» (повторити життєвий і творчий шлях Т.Шевченка)
-9 березня 1814 р. -
-22 квітня 1838 р.
-1843 р.
-1840 р.
-5 квітня 1847 р.
-1848 р.
-1857 р.
-3 травня 1859 р.
-10 березня 1861 р.
2. «Мозкова атака» (Повторити теорію літератури)
- Фольклор —
це... (Усна народна творчість)
-Балада —
жанр... (Ліро-епічної поезії фантастичної, історико-героїчної або
соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом)
- Ознаки
балади... (Зображення однієї події з життя головного героя. Висока емоційність.
Нетривалий час події. Невеличка кількість дійових осіб. Стислість, малий обсяг.
Віршова форма)
Проведення тестового опитування за програмовими творами Т. Шевченка
1. Через що русалки були небезпечними для
людей? Бо ці істоти могли їх:
а) оповити марою; б) налякати;
в) перетворити молодь на старців; г) залоскотати до смерті.
2. Для чого дівчина звернулася до ворожки?
а) Намагалася протистояти
русалкам; б) хотіла бути причинною; в) щоб швидше дочекатися милого; г)
прагнула помститися людям, що ображали її.
3. Дівчина «сумує, воркує, білим світом
нудить», наче:
а) ластівка; б) синичка; в)
голубка; г) солов’їха.
4. З якої причини, на думку героїні балади,
досі не повернувся її коханий?
а) Він вирішив присвятити все
своє життя військовій службі; б) через чари ворожки; в) бо, може, іншу покохав;
г) у зв’язку з важкою хворобою.
5. За народною уявою, русалки — це дівчата або
жінки, які:
а) не дотримувалися заповідей
Бога; б) були прокляті матерями; в) під час купання втопилися; г) зрадили
чоловіків.
6. Міфічні істоти вилізали вночі з Дніпра не
берег, щоб:
а) згадати своє життя, коли вони
були людьми; б) погрітися під місячним сяйвом;
в) зустрітися з ворожкою; г)
побачити і залоскотати козака.
7.Русалки знову поверталися до води, коли:
а) загавкав собака; б) піднявся
вітер і розпочався дощ; в) закукурікали півні; г) закувала зозуленька.
8. У панських палатах Лілею вітали і називали:
а) святою квіткою; б) цвітом
краси і духмяності; в) королівною; г) царівною.
9. Мати героїні до пана виявляла:
а) повагу і чемність; б)
стриманість і байдужість; в) ненависть і презирство; г) полум’яну любов і
щирість.
10. Як познущалися селяни з панської сироти?
Вони:
а) над нею вчинили самосуд; б) зацькували її прокльонами;
в) примусили привселюдно
вибачатися; г) ледве не втопили дівчину в річці.
11. Селянські дівчата називали героїню:
а) Білосніжкою; б) Сніжним
сяйвом; в) Біляночкою; г) Снігоцвітом.
12.
Як реагував Королевий цвіт на розповідь Лілеї про свої страждання?
а) схилив свою головоньку до
личенька квітки;
б) плакав і співчував сестрі;
в) не виявляв будь-яких емоцій;
г) цілував їй рученьки.
Тема уроку.
Тарас Шевченко "Гайдамаки". Повсталий народ як герой поеми. Заклик до єднання слов'янських народів.
Учитель. Задум створення поеми про гайдамаччину зародився у
поета ще десь у 1838-1839 р.р. Втілюючи його, Т.Шевченко мав на меті відтворити
події Коліївщини, поскільки його рідна Звенигородщина була епіцентром
гайдамацького руху і довести, що гайдамаки – не волоцюги і розбійники, як про
це писали польські та російські автори, а патріоти-захисники рідного краю.
І. Історична основа твору.
Учитель. В основі сюжету поеми – розповідь про кульмінаційний період гайдамацького руху – повстання Коліївщина 1768 року на Правобережній Україні.
Гайдамацький рух розгортається на Україні у ХVІІІ ст. Це була боротьба проти соціального, національного та релігійного гніту на Правобережжі, де панувала польська шляхта.
Екскурс у давнину по історичній карті (кордони території, захопленої повстанцями).
-Що ж послужило поштовхом до гайдамацького повстання?
(Однією з причин було те, що у 1768 р. комісія польського сейму уклала трактат з Росією, за умовами якого православна і католицька шляхти матимуть однакові права. Проти цієї сеймової ухвали та короля виступила радикально налаштована група людей на чолі з Пулавським та Красицьким, організувавши Барську конфедерацію (1768-1772 рр.). Її підтримували Франція, Туреччина, Австрія.
Конфедерати розпочали масові жорстокі розправи над українським населенням Правобережжя: змушували приймати католицьку віру, ополячуватися, переслідували українську культуру, знищували православні храми, грабували та катувати простих людей.
Словникова робота.
Коліївщина – від слова «колій» – той, що коле.
Гайдамаччина – від слова «гайдамака»; гайда (тур.) – гнати, переслідувати; вперше термін зустрічаєтся у документах 1717 р.
Конфедерати (від лат.confoederatio – спілка, об’єднання; у Польщі ХVІ-ХVІІст. –тимчасові військово-політичні союзи шляхти, які створювалися для збереження привілеїв шляхти, захисту прав католицької церкви та ін.)
Учитель. Гайдамаччина – це відповідь українського народу на нелюдські звірства конфедератів. На чолі повстання став сміливий полководець-месник Максим Залізняк. Повстання розпочалося 29 травня 1768 року на Зелені свята (Трійцю) у районі Мотронинського монастиря в Холоднім Яру (урочище недалеко від Чигирина) і швидко поширилося на великій території Правобережжя: Київщина, Поділля, Волинь, Галичина, Прикарпаття. Згодом на сторону повстанців перейшов загін надвірних козаків під проводом сотника Івана Гонти, завдання якого було – придушити повстання.
(Учитель демонструє на карті місця, охоплені повстанням).
Бесіда.
1.У чому особливість Коліївщини?
(Повстання мало широкий розмах: охопило майже всю територію України; під його впливом спалахнуло повстання у Польщі; воно викликало занепокоєння у Туреччині, Прусії, Угорщині).
2.Які були причини повстання?
1.Національний гніт (заборона української мови і культури).
2.Соціальний гніт (кріпацтво, панщина).
3.Релігійний гніт (примусове окатоличення).
4.Звірства конфедератів.
3.Чим закінчилося повстання?
(Поразкою. На допомогу Польщі прийшли війська царської Росії, оскільки були побоювання, що Коліївщина може поширитися і на Лівобережжя. Максима Залізняка як росйського підданого, жорстоко покаравши батогами, відправили на вічну каторгу у Нерчинськ. Кілька разів йому вдавалося тікати. Припускають, що він брав участь у селянському повстанні під проводом Омеляна Пугачова. Івана Гонту як польського підданого передали польській шляхті. До нього застосовували нелюдські тортури, згодом у с.Сербах (сьогодні Гонтівка), на Поділлі, стратили).
4.Які причини поразки?
1.Локальність повстанського руху.
2.Розрізненість дій повстанців.
3.Протиріччя щодо мети.
4. Стихійність.
5.Відсутність чітко виражених політичних та соціальних орієнтирів у поглядах ватажків повстання.
6. Ілюзії повстанців та їх лідерів.
5. У чому полягає історичне значення повстання?
(Сприяло формуванню національної самосвідомості, слугувало прикладом нетерпимості, боротьби проти гноблення, подальшого розгортання національно-визвольного руху з метою відновлення ко
зацької вольності).
ІІ.Тема, ідея, жанр твору, особливості сюжетно-композиційної структури.
Тема твору – зображення боротьби українського народу під назвою Коліївщина проти польського панування на Правобережній Україні.
Ідея твору – звеличення національно-визвольного руху на Україні та його народних героїв – лицарів Коліївщини, засудження жорстокого ставлення влади Польщі та Росії до українського населення Правобережжя.Жанр твору – героїко-історична романтична ліро-епічна поема-епопея.
Особливості сюжетно-композиційної структури поеми. У поемі два вступи (лірико-філософський) та історичний («Інтродукція»), десять розділів, епілог, «Передмова» (у кінці твору), послання до передплатників («Панове субскрибенти») і «Приписи» (примітки автора).
Композиційні особливості: вставні пісні, ліричні відступи, автор – співучасник зображуваних подій, відсутність розв’язки.
У творі дві сюжетні лінії, які переплітаються між собою: розгортання та хід повстання під назвою Коліївщина та історія особистого життя Яреми.
Особливості сюжету:
-експозиція : політична ситуація у Польській державі, розгул конфедератів; Ярема наймитує у Лейби;
-зав’язка: освячення ножів, початок повстання; Ярема прощається з Оксаною, йде у гайдамаки;
-кульмінація: гайдамаки в Умані, вбивство Гонтою синів; Ярема рятує Оксану й одружується з нею;
-епілог: повідомлення про страту Гонти, смерть Залізняка на каторзі, остаточне приборкання України.
Сюжет твору динамічний, вражають описи розправи конфедератів над титарем, вбивство Гонтою власних синів, освячення ножів «против ночі Маковія» та клятва мститися ними. Гайдамацька помста у зображенні автора подана гіперболізовано.
Жорстоке ставлення конфедератів описане Т.Шевченком у розділі «Титар» (нелюдське катування мліївського титаря Данила Кушніра).
Налигачем скрутили руки,
Об землю вдарили – нема.
Нема ні слова. «Мало муки...
У тім’я цвяшок закатай!»
Не витерпів святої кари ,
Умер сердега...
Вбивство Гонтою власних синів (розділ «Гонта в Умані»).
Мої діти – католики...
Щоб не було зради,
Щоб не було поговору...
Я присягав, брав свячений
Різать католика.
Сини мої, сини мої,
Чом ви не великі?
Чом ви ляха не ріжете?..
«... не я вбиваю,
А присяга». Махнув ножем –
І дітей немає!
Попадали зарізані.
Коментар до цієї сцени. Це творчий домисел автора: історичні джерела не зафіксували факту дітовбивства.
ІІІ. Узагальнення і систематизація знань
Висновки. У поемі все підпорядковано показові причин наростання народного гніву та великого розмаху повстання. Події розгортаються у швидкому темпі, яскраві картини динамічно змінюють одна іншу. Автор порушує багато проблем, актуальних і сьогодні, переданих словесно: «...А за віщо, За що люди гинуть? Старих слов’ян діти Вмились кров’ю. А хто винен?»
Тези творчих досліджень.
1.Поема «Гайдамаки» в оцінці тогочасної критики.
Поема викликала досить суперечливі критичні відгуки сучасників автора. Позитивно оцінили її Є.Гребінка, П.Гулак-Артемовський, Г.Квітка-Основ’яненко, І.Вагилевич. М.Добролюбов так схвально висловився про поему: «У Шевченка ми бачимо всі елементи народної української пісні. Її історична доля навіяла йому цілу поему «Гайдамаки», напрочуд різноманітну, живу, сповнену сили і цілком вірну народному характерові малоросійських народних дум». Негативно оцінили поему П.Куліш, В.Бєлінський. П.Куліш, зокрема, радив «уничтожить всю главу «Гупаливщина».
До вашої уваги уривок вистави із поеми "Гайдамаки" (Переглянути обов'язково!!! Дуже цікаво!!!). Для цього вам слід перейти за посиланням, встановленим нижче.
А за наступним посиланням ви можете прослухати поему "Гайдамаки"в аудіокнизі.
ІV. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал уроку.
Обов'язково прочитати зміст твору!!!
- скласти план до
образу Яреми;
- вивчити уривок із поеми напам’ять (від слів - "Гомоніла Україна" - до слів "Серце усміхнеться")
Текст розміщений у книзі "Джерела пружно б'ють"
Текст розміщений у книзі "Джерела пружно б'ють"
Немає коментарів:
Дописати коментар